Кохання – це палкий вогонь,
Що зігріває нам серця,
Його розпалює сам Бог,
Щоб ми летіли разом в небеса.
Я люблю тебе не лише за твої очі,
І не тільки за твої вуста,
Я люблю тебе, не лише за твій усміх,
А й тоді, коли тече сльоза.
Я люблю тебе не лише за твій настрій,
І не тільки за твої слова,
Я люблю тебе, бо ти Богом мені даний,
Щоб летіти разом в небеса!
***
Хоч страшно навкруги,
Як бачу скрізь руїни,
Руїни душ людських,
Руйнуються родини...
Та все ж ми прагнем зберегти
У радості і в горі
Відлуння неба на землі –
Родину, що живе у любові.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оля,вирш "Кохання" мены дуже сподобався...Це правильно,що ти вибрала саме цей щлях йи за Богом... Свого часу,я також наробила багато пломилокй жалию про це... Ти талавновита... Будь щаслива!!!!! Комментарий автора: Дякую! Це вже пісня... Вона записана на моєму другому диску "Я побачу тебе"
Андрей Бурда
2009-11-27 19:24:50
Оля, дуже гарна пісня, є велике прохання, чи не змогла б ті дати фонограмму цієї пісні, буду дуже сильно вдячний
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.